Згідно з Положенням про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних
паперів, затвердженим наказом ДКЦПФР від 1 квітня 1996 р. № 58, довірче
товариство, якому цінні папери передані для здійснення операцій з ними за
дорученням і в інтересах власника, реєструється в системі ведення реєстру
власників іменних цінних паперів як номінальний утримувач.
Такий вид діяльності з цінними паперами, на відміну від комісійної та
комерційної, надає довірителям (фізичним та юридичним особам) значні
переваги:
по-перше, цінні папери завжди залишаються у власності довірителя і мають
бути повернені йому у випадку розірвання договору;
по-друге, доходи по цінних паперах довірителя сплачуються йому в повному
обсязі, за винятком обумовленої в договорі винагороди довірчому товариству;
по-третє, довірче товариство може акумулювати крупні пакети акцій, оскільки
на нього не розповсюджуються обмеження, передбачені для інвестиційних
фондів і компаній. Це дозволяє довірчим товариствам брати активну участь в
управлінні акціонерними товариствами, діючи в інтересах довірителів.
Вказані переваги визначають привабливість самої ідеї довірчого управління,
перш за все для дрібних вкладників, до яких на сьогодні належить більша
частина населення України. Однак саме недостатній захист довірителів від
шахрайської діяльності є основним недоліком чинного законодавства України у
сфері довірчого управління. Незважаючи на те, що Декретом Кабінету
Міністрів України "Про довірчі товариства" визначено, що засновники
довірчого товариства відповідають за його зобов'язаннями своїми внесками до
статутного фонду, а при недостатності цих сум додатково належним їм майном
у п'ятикратному розмірі до внеску кожного учасника (ст. 2), що вартість
активів, прийнятих у довірче управління, не повинна сумарно перевищувати
частки довіреної особи у статутному фонді довірчого товариства та
відповідно її особистої додаткової відповідальності (ст. 3), права
довірителів майже не захищені. Практично, після можуть бути частково або
повністю вилучені засновниками, цінні папери, внесені до статутного фонду,
можуть виявитися неліквідними і не дозволять компенсувати втрат вкладників,
вартість активів, прийнятих у довірче управління, може істотно перевищувати
статутний фонд товариства і навіть п'ятикратну відповідальність його
учасників тощо. Тому, перш за все на законодавчому рівні, необхідно
конкретизувати умови формування та збереження статутного фонду довірчого
товариства, забезпечити постійний контроль за співвідношенням статутного
фонду та активів, що прийняті в управління, а також створити відкриту для
контролю систему обліку довірчих операцій у довірчому товаристві.
Відповідно до Декрету "Про довірчі товариства" порядок контролю за ними
встановлюється трьома відомствами — Фондом державного майна України,
Національним банком України і Міністерством фінансів України (ст. 5).
Законодавством України однозначно передбачено лише ліцензування Фондом
державного майна України діяльності довірчих товариств з приватизаційними
паперами. Право на таку діяльність довірчі товариства набувають після
отримання відповідної ліцензії Фонду державного майна України в порядку,
передбаченому Інструкцією про умови ліцензування представницької діяльності
з приватизаційними паперами, затвердженою наказом Фонду державного майна
України від 25 листопада 1993 р. № 5141.
Оскільки Фонд державного майна відповідає лише за операції довірчих
товариств з приватизаційними паперами, він ліцензує тільки цей вид
діяльності. Але в результаті вкладення приватизаційних паперів у
розпорядженні довірчого товариства опиняються акції приватизованих
підприємств, а також, у подальшому, і грошові доходи довірителів. Цю
діяльність по управлінню цінними паперами довірителів також необхідно
ліцензувати.
На практиці цього не відбувається, і довірчі товариства продовжують
працювати на підставі ліцензії про представницьку діяльність з
приватизаційними паперами.
Якщо згадати ще про проблеми ліцензування операцій по довірчому
управлінню майном, у тому числі нерухомістю, які також у нас не вирішені,
то бачиться доцільним запровадження загальної ліцензії у сфері довірчого
управління, яка відігравала б роль перепустки на відповідний ринок. Якщо
довірче товариство одержить загальну ліцензію, то надалі воно обов'язково
має одержати спеціальні ліцензії на зайняття довірчими операціями з
окремими видами майна.
Варто зупинитися ще на одному важливому питанні, яке не знаходить
однозначного вирішення в законодавстві України. Мається на увазі можливість
довірчих товариств займатись іншими видами підприємницької діяльності, крім
операцій по довірчому управлінню чужим майном. На нашу думку, зайняття
діяльністю, не пов'язаною з довірчим управлінням, значно ускладнить
здійснення надійного контролю за довірчими товариствами з боку відповідних
державних органів. Тому необхідно на законодавчому рівні встановити, що
предметом безпосередньої діяльності довірчих товариств мають бути лише
операції по довірчому управлінню та ряд інших, технологічно пов'язаних з
ними функцій, наприклад, відповідне консультування, навчання, видавнича
діяльність та ін.
Таким чином, на сьогодні в Україні виникла нагальна потреба у прийнятті
нових законодавчих актів, які б регулювали діяльність довірчих товариств,
оскільки чинне законодавство, зокрема Декрет Кабінету Міністрів України
"Про довірчі товариства", вже не відповідає вимогам сьогодення. Саме
недосконалість законодавства про довірчі товариства призвела до численних
фінансових скандалів в Україні, які в сукупності набувають характеру
тенденції, що ставить під сумнів існування довірчих товариств взагалі,
оскільки позбавляє їх довіри потенційних вкладників. Крім того, на
державному рівні також здійснені певні кроки щодо обмеження сфери
діяльності довірчих товариств. Зокрема, Постановою Верховної Ради України
від 22 грудня 1995 р. № 491/95 "Про усунення зловживань у процесі залучення
суб'єктами підприємницької діяльності грошових коштів громадян" довірчим
товариствам заборонено у процесі своєї діяльності залучати грошові кошти
громадян. Цією ж постановою встановлено, що до введення в дію Закону
України про довірчі товариства, а також до затвердження порядку
ліцензування діяльності довірчих товариств, типового договору довірчого
товариства з довірителем майна та типового договору довірчого товариства з
комерційним банком державна реєстрація новостворених довірчих товариств не
здійснюється. Зараз триває розробка нового законодавства України з
регулювання діяльності довірчих товариств. У Верховній Раді на розгляді
знаходяться проекти законів України "Про довірчі товариства" та "Про
довірче управління майном". Проектами цих законів враховано багато
недоліків чинного законодавства, а також передбачено створення центрального
органу державної виконавчої влади, до компетенції якого віднесено
ліцензування та контроль за діяльністю довірчих товариств.
Нове законодавство про довірчі товариства не повинно обмежуватись лише
регламентуванням діяльності цих товариств, а має охопити весь комплекс
правових питань, пов'язаних з довірчим управлінням активами фізичних та
юридичних осіб. Особливий наголос треба зробити на захисті майнових
інтересів вкладників довірчих товариств.
На завершення аналізу діяльності фінансових посередників на ринку цінних
паперів України варто зупинитися більш конкретно на діяльності цих
посередників з приватизаційними паперами, оскільки саме з цими фондовими
інструментами вони працюють найбільш активно.
Ліцензування діяльності фінансових посередників з приватизаційними паперами
здійснює Фонд державного майна України. Передбачено ліцензування
представницької, комерційної та посередницької діяльності з
Станом на 1 січня 1996 р. Фондом державного майна України було видано 366
ліцензій довірчим товариствам на здійснення представницької діяльності з
приватизаційними паперами, 252 дозволи інвестиційним фондам та
інвестиційним компаніям на здійснення комерційної діяльності з
приватизаційними паперами, 31 ліцензія торговцям цінними паперами на
здійснення посередницької діяльності з приватизаційними паперами, 22
ліцензії комерційним банкам на здійснення посередницької діяльності з
Слід зазначити, що більш ніж 59% фінансових посередників, що мають
ліцензії Фонду державного майна України, сконцентровано у п'яти регіонах
України — м. Києві, Харківській, Дніпропетровській, Донецькій та Одеській
областях. Близько 26% ліцензованих посередників зосереджено у Київській
області та м. Києві.
Проте, незважаючи на наявність такої досить значної кількості
посередників, які беруть участь у розміщенні серед населення акцій
підприємств, що приватизуються, та здійснюють операції на фондовому ринку,
ефективність посередницької діяльності залишається ще низькою. Особливо
актуальною для фінансових посередників залишається проблема вкладення
закумульованих приватизаційних сертифікатів у ефективні підприємства, що
дозволить посередникам виплачувати дивіденди своїм довірителям чи
учасникам.
Певна кількість посередників на сьогодні не працює у зв'язку з анулюванням
чи призупиненням дії їх ліцензій.
4. Правові засади функціонування біржового та позабіржового ринків
цінних паперів в Україні
Операції з цінними паперами можуть здійснюватись на організованій біржі
цінних паперів та позабіржовому ринку.
Фондова біржа являє собою організаційно оформлений, постійно діючий ринок,
на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Іншими словами, фондова
біржа — це, перш за все, місце, де знаходять один одного продавець та
покупець цінних паперів, де ціни на останні визначаються попитом та
пропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу регламентується правилами
і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30
