Потреба в продовженні залучення і придбанні нових рахунків є основою
даного бізнесу. В індустрії банківських карток річний коефіцієнт вибуття
рахунків, що змінюється в межах від 9 до 15 відсотків, вважається
нормальним. Тільки лише для того, щоб підтримувати і зберігати існуючу
базу власників карток, банку потрібно забезпечити приріст нових рахунків в
межах від 12 до 15 відсотків щорічно.
Ефективність програми банківських карток залежить від розробки плану
маркетингу. Щоб бути ефективним, маркетинговий план повинен дати відповідь
на чотири основних запитання :
> Який продукт буде запропонований і які будуть його відмінні риси?
> Яка буде ціна продукту ?
> Яким чином буде продукт пропонуватися споживачем ?
> Хто є найбільш перспективним клієнтом для даного продукту, і як ми будемо
їх шукати ?
Дизайн картки виявився дуже важливим елементом в створюванні
програми. Створення сучасного дизайну часто доручається агентствам, які
спеціалізуються на такого роду діяльності. Сама картка інколи називається
“афішею в кишені” і тому повинна мати елегантний зовнішній вигляд.
Ціна, яку емітент встановлює за використання його банківської картки
складається з чотирьох складових:
1. Річний членський внесок: ці внески забезпечують до 50%
прибутковості програми. Вперше запропонована компанією АТ&T
пільга безкоштовного членства на першому етапі відлунилося по
всій індустрії банківських карток.
2. Процент по кредиту (річний процент).
3. Пільговий період: час між датою покупки і датою, коли емітент
починає нараховувати відсотки з суми цієї покупки.
4. Додаткові збори (штрафи, переліміт, т.д.).
Після того, як продукт всебічно визначений і ціни по ньому
встановлені, наступним кроком в маркетинговому процесі є організація його
просування на ринок (створення привабливого оформлення, реклама, залучення
зацікавлених осіб).
Кінцевий пункт стратегії торкається залучення широких мас населення
і полягає в визначенні найбільш перспективних шляхів розповсюдження
продукту. Маркетингові дослідження відіграють важливу роль у визначені
того, який сегмент ринку є найбільш приємним для продажу даного продукту.
Рішення вивчення ринку дозволяє не тільки визначити структуру попиту, але
й встановити, який тип картки буде для даної структури переважним. Завдяки
йому споживач оцінює кожну особливість і комплекс, підвищуючих цінність
картки, послуг і обирає найбільш приємне для нього. Перерахуємо декілька
фактів, які найбільш важливі для споживача при виборі організації-
емітента:
> ціна імітування та обслуговування;
> незнимальний залишок;
> об’єм кредитної лінії;
> строк роботи з даним банком;
> інші послуги, що пропонуються організацією-емітентом;
> зручність користування;
> додаткові пільги;
> наявність програм лояльності;
> імідж.
Кожен банк-емітент повинен враховувати свої особливості і скласти
власний маркетинговий план, який повністю повинен відповідати вимогам будь-
якого потенційного клієнта банка.
Для банка-емітента також важливим питанням є вивчення проблем
шахрайства, пов’язаного з несанкціонованим використанням карток. Основними
джерелами втрат при обслуговуванні банком кредитних карток є шахрайство,
викривлення клієнтами повідомлень про платежі і неповернення кредиту.
Випадки, що підпадають під категорію шахрайства, пов’язані з
підробкою кредитних карт, їх крадіжкою, скімінгом а також несанкціонованим
підключенням до мережі зв’язку з банкоматами. Що ж стосується крадіжок, то
за даними зарубіжних джерел, значна їх частка виникає на етапі пересилки
картки клієнту і здійснюється працівниками банку. Тому боротися з цим
можна лише шляхом комплексного підвищення рівня безпеки в банку, введення
подвійних незалежних процедур контролю.
Неповернення кредиту - це найбільш “прозорий” фактор збитків, що
несе банк-емітент кредитних карт. Використання застави в якості
запобіжного заходу веде до суттєвого зменшення зацікавленості до карти з
боку клієнта. Для нашої країни саме це джерело збитків і може зробити
проблематичним масовий випуск кредитних карток протягом достатньо
тривалого часу.
Що ж стосується дебетових карток, то основним джерелом збитків тут є
шахрайство. Тому для дебетових карток найбільш критичним фактором стає
рівень захисту операцій, який забезпечується як технічними засобами, так і
заходами організаційного характеру.
Іншою операцією, пов’язаною з пластиковими картками, є еквайєринг.
Обов`язки банка, що займається еквайєрингом, визначаються його роллю
по обслуговуванню торгівельних учасників карткової системи.
Основні функції такі:
> процессінг торгівельних рахунків, наданих банку торгівцем по операціям з
картками;
> обмін інформацією по угодах і сплата комісії за інтерчейндж на користь
банка-емітента;
> аналіз заяв торгівців на приєднання до системи розрахунків, аналіз
кредитоспроможності нових і вже існуючих торгівців, перевірка торгівців
щодо шахрайства з їх боку;
> маркетинг, допомога торгівцям в придбанні обладнання для пластикових
карток.
Офіційні відносини між банком-еквайєром і торговою точкою
відбуваються з моменту укладання між ними договору про надання можливості
обслуговування законних держателів пластикових карток міжнародних
платіжних систем. Предметом цього Договору є надання банком підприємству
можливості приймати в якості платіжного засобу за надані товари і послуги
картки. Підприємство у відповідності до цього Договору зобов’язане
приймати в оплату всі дійсні картки платіжної системи, надавати держателям
карток повний набір товарів і послуг за цінами, що не перевищують звичайні
ціни при розрахунках за готівкові кошти. Також підприємством повинно бути
організоване навчання працівників, що обслуговують держателів карток,
правилам здійснення операцій з картками.
Банк зобов’язується приймати від підприємства всі дійсні рахунки
платіжних систем в певний строк (не пізніше 7-8 банківських днів),
забезпечити підприємство необхідним обладнанням, провести навчання серед
його працівників.
Банком визначені правила проведення підприємством авторизації і
умови правил безпеки при обслуговуванні по пластиковим карткам. Враховуючи
той факт, що первинна перевірка картки здійснюється продавцем наочно, то
цими правилами визначені реквізити, які повинні обов’язково знаходитись на
картці. Також, враховуючи міжнародний досвід шахрайства у сфері карткового
бізнесу, в правилах безпеки окремо виділені основні ознаки фальшивої
картки. При всьому цьому ретельному обслуговуванні, підприємство також
повинно забезпечити швидкість обслуговування клієнта і забезпечити йому
конфіденційність обслуговування картки. В Договорі окремо визначені умови
розміщення реклами, яка вказує, що в даних місцях приймаються картки.
Банк повинен поставити підприємству імпринтери, рекламні наклейки,
бланки рахунків (сліпів), кліше підприємства і визначити умови їх
використання .
Підприємством заповнюються необхідні документи і ставиться вартість
товару або послуг на рахунку у доларах США або національній валюті, в
залежності від інструкції банка. Протягом визначеного терміну з дати
здійснення угоди по картці підприємство зобов’язане доставити рахунки в
банк. Ці рахунки підприємство надає в банк разом з звітом по ним, т.я.
згідно Постанови Правління НБУ Про внесення змін і доповнень до “Положення
про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем у
розрахунках за товари , надані послуги та при видачі готівки” сліп не є
фінансовим документом при здійсненні розрахунків між підприємствами і
банками. Банк в свою чергу приймає рахунки, видає розписку про прийняття
рахунка і здійснює оплату рахунка. Банк проводить зарахування коштів на
розрахунковий рахунок підприємства не пізніше певної кількості днів в
національній валюті України з моменту отримання цих рахунків. Банк утримує
комісію за розрахункове обслуговування від загальної суми рахунків по
кожному звіту. Комісія утримується при кожному зарахуванні коштів по
операціям з картками на розрахунковий рахунок підприємства. За конвертацію
валюти також стягується комісія по кожному звіту. Перерахування коштів в
національній валюті здійснюється по курсу НБУ на момент перерахування
коштів на розрахунковий рахунок підприємства за вирахуванням комісії.
Банком визначаються умови прийняття рахунків до сплати.
Кожне підприємство повинно також окремо ознайомитись з порядком
надання обслуговування держателям пластикових карток .
Після обумовлення всіх моментів між клієнтом і банком починається
безпосередній процес співпраці.
Процессінг торгівельних рахунків полягає в переносі даних з
паперового рахунка на магнітну стрічу для введення в систему інформаційного
обліку і “продажу” цих сум банку-емітенту. Після зчитування і контролю,
сума рахунків передається по системі інформаційного обміну. Банк-еквайєр
отримує відшкодування цієї суми від асоціації за вирахуванням комісії за
інтерчейндж.
Як і всі інші елементи процессінгу, обробка торгових рахунків
потребує контролю. Банк зараховує суми рахунків, які надані торговцем,
кредитуючи останнього в день здачі рахунків. В той же час, відшкодування
цієї суми через систему інформаційного обміну не може бути отримане до тих
пір, поки рахунки не оброблені і не проведені по системам інформаційного
обміну. Таким чином, банк вимушений безкоштовно кредитувати торговця на
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21
