Цивільний позивач має право: подавати докази; заявляти клопотання; брати участь в судовому розгляді; просити орга-ни дізнання, слідчого та суд про вжиття заходів щодо забезпе-чення заявленого позову; підтримувати цивільний позов; оз-найомлюватися з матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слідства; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора та суду, а також подавати скарги на вирок або ухвалу суду в ча-стині, що стосується цивільного позову.
Якщо в результаті злочину громадянину заподіяно не тільки матеріальної, але й фізичної або моральної шкоди, він може виступити в процесі одночасно і як цивільний позивач, і як потерпілий. Про визнання даного громадянина одночасно і по-зивачем, і потерпілим у справі слідчий, особа, яка провадить дізнання, або прокурор виносять постанову, а суд - ухвалу.
Цивільний позивач зобов'язаний за вимогою органу дізнан-ня, слідчого, прокурора і суду надавати документи, які він має у своєму розпорядженні, пов'язані з заявленим позовом. У разі, коли цивільний позивач не з'явиться у судове засідання, позов не розглядається, якщо суд вважає за неможливе розглядати його за відсутності цивільного позивача. Якщо цивільний позов залишається без розгляду, за зацікавленими особами зберігаєть-ся право заявити його в порядку цивільного судочинства.
Цивільний відповідач. Майнову відповідальність за ци-вільним позовом у кримінальному процесі звичайно несе особа, яка вчинила злочин, - обвинувачений. Проте у ряді випадків ця відповідальність покладається не на обвинуваченого, а на інших осіб, які іменуються цивільними відповідачами.
Як цивільні відповідачі можуть бути притягнуті батьки, опікуни, піклувальники та інші особи, а також підприємства, установи та організації, які в силу закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану діями обвинуваченого (ст. 51 КПК України).
Питання про притягнення особи як цивільного відповіда-ча до участі в кримінальній справі вирішується на основі чин-ного цивільного законодавства.
За майнову шкоду, заподіяну неповнолітнім у віці від 14 до 15 років, відповідають батьки (всиновлювачі) або опікуни.
За майнову шкоду, заподіяну неповнолітнім у віці від 15 до 18 років, відповідає він сам. Якщо у нього немає майна або заробітку, достатнього для відшкодування заподіяної ним шкоди, остання має бути відшкодована його батьками (ст. 446 та 447 Цивільного кодексу України).
Про притягнення як цивільного відповідача особа, яка прова-дить дізнання, слідчий, судця виносять постанову, а суд - ухвалу.
Цивільний відповідач має право: заперечувати проти пред'явленого позову; подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з матеріалами справи, що стосуються цивільного позову, з моменту закінчення попереднього слідства, а у спра-вах, в яких попереднє слідство не провадилося, - після віддан-ня обвинуваченого до суду; брати участь в судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора та суду, а також подавати скар-ги на вирок та ухвалу суду в частині, що стосується цивільно-го позову (ч. 2 ст. 51 КПК України).
Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор та суд повинні роз'яснити цивільному відповідачеві його процесу-альні права та забезпечити можливість їх здійснення.
Закон не покладає на цивільного відповідача будь-яких обов'язків, крім загального для всіх обов'язку додержання по-рядку в судовому засіданні. Нез'явлення цивільного відповіда-ча або його представника в судове засідання не зупиняє розг-ляду цивільного позову.
Д.І. Бєдняков вважає, що оперативному працівнику необхід-но надати право обмеженого свідоцького імунітету. Тобто в подібній ситуації він повинен буде повідомити все, що йому відо-мо про обставини справи, не називаючи джерела, часу, місця і способу одержання інформації. При цьому показання оператив-ного працівника набувають значення доказів у кримінальній справі та підлягають перевірці іншими процесуальними засобами Див.: Бедняков ДИ. Непроцессуальная информация и расследование преступлений. - М., 1991. - С. 122..
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8