Таким чином, в даному розділі розроблено структуру збору і передачі інформації, визначено вимоги до системи збирання, необхідний об'єм ТВ і ТС, визначено структуру БД, призначеної для зберігання ТВ. Отримані результати є основою для подальшого аналізу режимів роботи ЕС, визначення складу КП і реалізації оптимального керування в системі АСДУ.
3. Формування складу технологічних задач
Для формування технологічних задач АСУ їх умовно розділили на інформаційні задачі оперативного управління та аналітичні задачі оперативного автоматичного управління, а також задачі автоматичного керування.
В свою чергу, кожна задача може складатися з ряду функціонально завершених блоків, інформаційно-зв'язаних між собою, з диспетчером і об'єктом управління. До того ж, всі задачі поділяються на задачі, що вирішуються ОІУК автоматично (з заданим циклом) і задачі, запуск яких виконується диспетчером по мірі необхідності.
Група інформаційних задач за допомогою різноманітних засобів відображення (мнемосхем, приладів, дисплеїв і т. ін.) забезпечує диспетчера інформацією, необхідною йому для оперативного контролю поточного режиму роботи енергосистеми, ретроспективного аналізу, а також здійснює автоматичне або за запитом формування звітної диспетчерської документації. Крім того, частина цієї інформації використовується в якості вхідних даних для вирішення задач планування режимів, виробничо-статистичної звітності і ін. В процесі утворення і розвитку оперативного управління саме ця задача є базовою і являє собою необхідний мінімум автоматизації оперативного управління на підставі інформації, що формується цією задачею, диспетчер робить висновок про припустимість або неприпустимість режиму, приймає рішення про необхідність його зміни, визначає обсяг і місце додатку необхідних для цього керуючих впливів (КП) і передає КП на об'єкт управління. При визначенні КП диспетчер керується, як правило, власним досвідом, диспетчерськими інструкціями, розрахунками, заздалегідь проведеними робітниками технологічних служб і т.ін. [1].
В ряді випадків КП, вибрані диспетчером, можуть виявитися неоптимальними, недостатніми, а інколи і неправильними. Крім того, навіть володіючи вичерпною інформацією про параметри режиму, диспетчер не завжди в стані вчасно оцінити необхідність змінити його. Для ліквідації або істотного зменшення імовірності виникнення подібних ситуацій перевизначені аналітичні задачі оперативного управління. Ці задачі допомагають диспетчеру: ідентифікувати режим з точки зору надійності (нормальний, обтяжений) і економічності або ідентифікувати ситуацію (наприклад, визначити причину різкої зміни режиму); змоделювати (оцінити) наслідки тих або інших КП; вибрати КП, необхідні для досягнення заданих критеріїв якості, надійності або економічності режиму.
Структура комплексу задач інформаційно-керуючих підсистем ОІУК наведена на рисунку 3.1.
Рисунок 3.1. Структура комплексу задач оперативного і автоматичного керування
Задачі автоматичного управління, що реалізуються за допомогою ОІУК, перевизначені для автоматичного управління в нормальному (системи регулювання частоти і перетоків активної потужності АРЧП, системи регулювання напруги) і аварійному (системи, що координують протиаварійну автоматику) режимах. В контурі автоматичного управління роль диспетчера зводиться до контролю за станом і настройкою системи. А також до корекції їхніх уставок.
Таким чином, в даному розділі вибрано технічну і функціональну структуру АСУ. Для заданої схеми сформовано комплекс функціональних задач, які реалізуються в проектованій АСУ. Забезпечено необхідний рівень надійності функціонування АСУ за рахунок використання двома шинного комплексу і резервованої схеми їх підключення. Визначено особливості реалізації цих задач [1].
4 Трирівневе графічне представлення заданої ЕС
Для виконання розрахунку усталеного режиму ЕС та проведення оптимізаційних розрахунків за допомогою програмного комплексу АЧП необхідно створити файл вхідних даних, у якому містяться відомості про параметри ЕС.
В завданні подані відомості про ЕС у вигляді мнемосхеми мережі, для якої відомі навантаження у вузлах та поздовжні параметри віток - перехідні опори, тип та параметри РПН трансформаторів і параметри вузлів схеми ЕМ. Як відомо, до адекватної схеми заміщення ЛЕП крім поздовжніх параметрів входить також поперечна ємнісна провідність, яка визначає зарядну потужність ЛЕП. Ці дані в завданні подані опосередковано, тому для їх числового представлення слід визначити довжину та конструкцію ЛЕП, а звідси - їх питомі та загальні ємнісні провідності.
Наприклад, для лінії 30-97:
активний опір R = 1,6 Ом, індуктивний - Х = 3,7 Ом; напруга лінії-110 кВ;
Довжину лінії визначимо за формулою:
(4.1)
де х0 = 0,413 Ом/км для ЛЕП 110 кВ (для 330 кВ - 0,331Ом/км).
Питомий активний опір лінії:
(4.2)
;
Отже можна стверджувати, що лінія виконана проводом марки АС-185/29, її питома провідність b0=2,75·10-6 См/км, тоді загальна ємнісна провідність лінії:
b = b0·l (4.3)
b = 2,75·10-6·8,959 = 24,637·10-6 Cм.
Визначення ємнісних провідностей для інших ліній проводиться аналогічно. Результати розрахунку зведені в таблицю 4.1
Таблиця 4.1 - Параметри ліній електропередач
ЛЕП
Uн, кВ
Rл, Ом
Хл, Ом
l, км
Rо, Ом/км
F, мм2
Во, См/км
В, См
40-26
330
3,4
14,2
42,900
0,079
2х240/32
3,38
145,0
26-100
5,1
11,9
35,952
0,142
121,5
26-22
51,0
20,7
62,538
0,816
211,4
22-1
25,1
76,524
0,044
2х300/39
3,41
260,9
26-1
1,1
4,7
14,199
0,077
48,0
1-50
2,7
21,4
66,254
0,041
2х400/51
3,46
229,2
50-10
6,1
31,8
96,073
0,063
324,725
30-97
110
1,6
3,7
8,959
0,179
185/29
2,75
24,637
97-98
4,4
7,7
18,333
0,240
150/24
2,70
49,5
97-37
7,5
18,6
45,036
0,167
123,8
37-99
1,3
1,9
4,450
0,292
120/19
2,66
11,8
25-98
6,8
11,5
26,932
0,252
71,6
25-2
3,2
14,286
0,224
38,0
99-2
9,9
21,8
51,905
0,191
140,1
2-62
0,1
0,6
1,813
0,055
240/32
2-63
2,9
16,465
0,176
45,3
63-62
5,4
13,9
33,656
0,160
92,6
63-64
3,5
7,8
18,886
0,185
51,9
49-64
8,8
12,6
29,508
0,298
78,5
49-69
19,1
26,2
60,369
0,316
95/16
2,61
157,6
69-71
8,6
10,2
23,502
0,366
61,3
11-71
0,8
3,810
0,210
10,1
Страницы: 1, 2, 3, 4