Основна частина виробничих основних фондів промисловості знаходиться на підприємствах важкої промисловості, у тому числі значна їхня частка сконцентрована в галузях, що забезпечують технічний прогрес у народному господарстві (у електроенергетиці, машинобудуванні, у хімічній, нафтохімічній і паливній промисловості, у чорній металургії й інших галузях).
2.4 Амортизація основних фондів та методи її нарахування.
Основні виробничі фонди, беручи участь у процесі виробництва переносять свою вартість на вироблену продукцію чи вироблені послуги.
Грошове вираження перенесеної частини вартості основних фондів називається амортизацією.
Вона здійснюється для нагромадження необхідних коштів з метою наступного відновлення і відтворення основних фондів. Амортизаційні відрахування включають у собівартість продукції. Розмір амортизаційних відрахувань (у відсотках до балансової вартості основних фондів) являє собою норму амортизації (установлюється з розрахунку відшкодування вартості і нагромадження засобів для наступного повного і часткового їхнього відновлення). Норма амортизації представляє собою відношення річної суми амортизації до первісної вартості засобу праці, виражається у відсотках і розраховується за формулою:
На = (Фб - Фл / Фб * Тн)* 100, (Метод прямолінійного списання)
де, Фб - балансова вартість,
Фл - ліквідаційна вартість,
Тн - нормативний термін служби засобів праці.
Рівень амортизації залежить від кожної складової цієї формули, але головною величиною є нормативний термін служби засобів праці.
Існує класифікація методів нарахування амортизації.
По-перше, їх можна розділити на звичайну і прискорену амортизацію. Звичайна амортизація, у свою чергу поділяється на:
- рівномірно - прямолінійну ( відбувається рівномірне списання вартості основних фондів протягом установленого терміну його служби),
- в залежності від терміну служби
- в залежності від зробленої роботи.
Прискорена амортизація буває рівномірно - прямолінійної, регресивної, прогресивної і прогресивно - регресивної.
Регресивні методи можна підрозділити на метод зменшуваного залишку і кумулятивний метод. Суть кумулятивного методу полягає в тім, що щорічні суми амортизаційних відрахувань визначаються від постійно зменшуваної неамортизованої вартості, річні суми амортизації також зменшуються зі збільшенням терміну служби. По кумулятивному методу за перші три роки списується 80% вартості і відбувається повне списання балансової вартості протягом нормативного терміну служби.
В основі прогресивного методу лежить постійне зростання щорічного середнього рівня амортизації, обчислювальної стосовно первісної вартості основних фондів. При використанні прогресивного - регресивного методу в перші два роки освоєння нової техніки практикується низька норма амортизації, але потім вона швидко зростає і в наступні роки здійснюється по регресивній шкалі.
Методика розрахунку окремих видів амортизації:
1. Метод прискореного зменшення залишкової вартості
Амортизаційні відрахування = 2* Норма амортизації * (Первинна вартість - Накопичена амортизація)
2. Метод зменшення залишкової вартості
Амортизаційні відрахування = Норма амортизації * (Первинна вартість * Накопичена амортизація)
3. Метод кумулятивний
Амортизаційні відрахування = (Первинна вартість - Ліквідаційна вартість) * Кумулятивний коефіцієнт
4. Виробничий метод
Амортизаційні відрахування = (Первинна вартість - Ліквідаційна вартість) * Виробнича ставка амортизації
2.5 Аналіз основних фондів
Одержання прибутку сьогодні - це результат правильних рішень про пропорції вкладення капіталу в основні і поточні (оборотні) засоби, прийнятих ще до початку операційної діяльності підприємства. Тому ефективне керування основним капіталом припускає ясне уявлення про специфіку їхнього функціонування і відтворення.
При оцінці ефективності вкладень в основні засоби, аналізу їх експлуатації і відтворення необхідно виходити з наступних принципових положень:
· функціональна корисність основних засобів зберігається протягом ряду років, тому витрати по їхньому придбанню й експлуатації розподілені в часі;
· момент фізичної заміни (відновлення)основних засобів не збігається з моментом їхнього вартісного заміщення, у результаті чого можуть виникнути втрати і збитки, що занижують фінансові результати діяльності підприємства;
· ефективність використання основних засобів оцінюється по-різному в залежності від їхнього виду, приналежності, характеру участі у виробничому процесі, а також призначення.
Оскільки основні засоби обслуговують не тільки виробничу сферу діяльності підприємства, але і соціально-побутову, ефективність їхнього використання визначається не тільки економічними, але і соціальними, екологічними й другими факторами.
Основні засоби і довгострокові інвестиції в основні засоби роблять багатоплановий і різнобічний вплив на фінансові результати діяльності підприємства.
Фінансові показники використання основних засобів можуть бути об'єднані у слідуючи групи:
1. Показники обсягу, структури і динаміки основних засобів.
2. Показники відтворення й обертає мості основних засобів.
3. Показники ефективності використання основних засобів.
4.Показники ефективності витрат на утримання й експлуатацію основних засобів.
5. Показники ефективності інвестицій в основні засоби.
Системообразуючим принципом формування фінансових показників використання основних засобів є конкретні потреби керування і зміст прийнятих управлінських рішень.
Повнота і вірогідність розрахунку й аналізу показників використання основних засобів залежить від ступеня досконалості бухгалтерського обліку, налагодженості систем реєстрації операцій з об'єктами основних засобів, повноти заповнення облікових документів, точності віднесення об'єктів до облікових класифікаційних груп, вірності інвентаризаційних описів, глибини розробки і ведення регістрів аналітичного обліку.
Як джерела інформації для аналізу основних засобів використовуються рахунки "Основні засоби", "Знос основних засобів”, "Капітальні інвестиції", та ін., дані аналітичного обліку по відповідним рахунках, по видах і окремих об'єктах основних засобів (відомості і картки аналітичного обліку), форма N 1, форма N 2, річної і квартальної бухгалтерської звітності підприємства, паспорт будівництва.
Необхідно відзначити, що можливості аналізу ефективності функціонування основних засобів на підприємствах обмежені низьким рівнем організації оперативно-технічного обліку часу роботи і простоїв устаткування, їх продуктивності і ступеня завантаження.
На підприємствах найчастіше не проводиться порівняльний аналіз даних по аналогічних об'єктах основних засобів інших підприємств і господарських одиниць. Практично відсутній аналітичний облік фінансових результатів по операціях з об'єктами основних засобів. Аналітичний облік основних засобів на підприємствах обмежений поділом об'єктів на класифікаційні групи, а усередині груп - по інвентарних об'єктах і місцях знаходження (експлуатації) об'єктів та відповідальних за їхнє збереження.
Аналітичний облік капітального будівництва об'єктів і потужностей обмежений інформацією паспорта будівництва, що до того ж у більшості випадків за повною формою не заповнюється.
Перераховані особливості інформаційного забезпечення стримують можливості використання повноцінного факторного моделювання й аналізу основних засобів для цілей оперативного керівництва.
Аналіз структури і динаміки основних фондів
У ході цього аналізу необхідно оцінити розміри, динаміку і структури вкладень капіталу підприємства в основні засоби, виявити головні функціональні особливості виробничої діяльності (бізнесу) аналізованого господарюючого суб'єкта.
З цією метою виробляється зіставлення даних на початок і кінець звітного періоду по всіх елементах основних засобів.
Оцінка змін розраховується по первинній вартості основних засобів.
У табл.2.1 (див. Додатки) наведено приклад горизонтального аналізу показників руху основних засобів.
Як видно з табл. 2.1, на аналізованому підприємстві забезпеченість основними засобами в звітному періоді зросла. Істотною причиною змін є переоцінка основних засобів.
У динаміці змін позитивною тенденцією є випереджальний ріст виробничих фондів у порівнянні з невиробничими.
Ще більш змістовної є інформація, отримана в результаті проведення вертикального аналізу руху основних засобів (див. табл. 2.2).
"Вертикальний аналіз" означає розрахунок і оцінку структури і структурних змін у складі основних засобів.
Як випливає з табл. 2.2, частка виробничих фондів за звітний період зросла на
26%, у тому числі машин і устаткування на 17,1%.
Активна частина основних засобів досить висока і складає більш 80%, і темпи її росту вище темпів росту пасивної частини і випереджають темпи загального росту вартості основних засобів. Усе це свідчить про правильну економічну політику, що проводиться на підприємстві для підвищення ефективності виробництва і використання основних засобів.
З очевидного балансу виробничих фондів можна вивести взаємозалежний набір показників для обліку, аналізу й оцінки процесу відновлення виробничих фондів (ВВФ):
Fвп к.р. = Fвп п.р. + Fвп нов. + Fвп. виб.
де Fвп к.р - виробничі фонди на кінець року;
Fвп.п.р - виробничі фонди на початок року;
Fвп.нов. - виробничі фонди, введені в звітному періоді (році);
Fвп.выб. - виробничі фонди, що вибули в звітному періоді (року).
Показники, що розраховуються на основі наведеної рівності:
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
