o 4/5.Возврат векселя в случае принятия решения об отказе в
поручительстве
o 5/6.Заключение договора о предоставлении аваля
7.Оформление индоссамента на векселей
8. Подписание Акта приема-передачи векселя
9.Оплата стоимости векселя
o 7/10.Оформления поручительства по векселю
o 6/11. Оплата комиссионного вознаграждения
o 9/12. Аналитический учет выданного поручительства по векселю
13.Передача векселя в кассу на хранение
o 10/14.Предъявление векселя к платежу
o 11/15.Подписание Акта предъявления векселя к платежу
16. Оплата векселедателем(плательщиком) вексельных сумм (и
процентов,если они предусмотрены)
o 12/17. Неплатеж по векселю
o 14/18. Оплата вексельного обязательства в порядке поручительства
19. Перечислкние платежа по векселю
20.Возврат векселя с отметкой о погашении
o 13/21 Осуществление протеста в неплатеже по векселю
o 15/22. Предъявление требования в порядке регресса о платеже по
векселю
o 16/ 23. Погашение суммы,связанной собязательствами по просроченному
24. Выдача кредита
25. Невозврат кредита и (или) процентов по нему
26. Обращения взыскания на заложенные векселя (через судебные органы)
Гарантiйна операцiя, що здiйснюється у банках з векселями, полягає в
прийнятті банком на себе вiдповiдальностi по зобов’язанням будь-якої
зобов’язаної за векселем особи - акцептанта, векселедавця, iндосанта
шляхом авалювання векселя. Якщо клієнт, отримувач даной послуги банку, не
зможе виконувати свої зобов’язання по вiдношенням до свого контрагента, а
саме у визначений термiн погасити вексель, банк бере на себе оплату даних
зобов’язань, тобто банк страхує ризик непогашення кредиту у формi гарантії
платежу, при чому гарантiя є безвiдзивною i не залежить вiд виконання
сторонами угоди ( клієнтом та його контрагентом) своїх зобов’язань. Cаме за
страхування даного ризику банк отримує певну винагороду . Приймаючи на себе
таку вiдповiдальнiсть, банк, як правило, вимагає вiд клієнта надання
забезпечення у виглядi застави цiнних паперiв, нерухомостi тощо.
Таким чином, у разi не оплати платником пред’явленого йому
векселя, векселедержатель звертається з пропозицiєю про оплату до банку -
авалiста. Пiсля оплати авальованого векселя банк - авалiст набуває право
регреснoї вимоги проти особи, за яку вiн надав аваль, а також проти усiх
зобов’язаних за векселем осiб.
При цьому для банку важливо визначитися iз ступенем ризику, що
виникає при авалi. Тому не рекомендується видавати аваль за векселями :
- недомiцiльованими;
- термiном платежу по пред’явленню; якщо не визначений строк для
пред’явлення ; строк перевищує 6 мiсяцiв з моменту пред’явлення;
- юридичних осiб, векселя яких опротестовувались за останній рiк;
платiжнi документи яких знаходяться на картотецi №2; які мають прострочені
зобов’язання по наданих позиках; до яких банком були застосованi штрафнi
санкції.
Вищенаведений перелік різновидів банкiвських операцiй з векселями
носить доволi теоретичний характер i має лише спільне визначення iз
сутнiстю кожної з цих операцiй . В житті цi форми набувають разючі
багатосторонностi й мають багато нюансів, що дозволяє вексельному обiгу
зайняти значуще мiсце при здiйсненi у господарської дiяльностi ,а також у
сферi мобiльного перерoзподiлу фiнансових ресурсiв.
Аналізуючи структуру операцій з векселями ми бачимо (див. графік 1), що
більшу половину операцій з векселями займає доміціляція (58 %), тобто в
банках переважають комісійно-кредитні операції.
Здійснивши факторний аналіз операцій з векселями, як збільшится об’єм
операцій з векселями від появи нових емітентів (див. графік 2), ми бачимо,
що склалась стійка тенденція до росту операцій з векселями від появи нових
емітентів. Це обумовлено тим, що ринок цінних паперів тільки формується і
поява нових емітентів різко розширяє поле діяльності.
Отже, вексельний обiг саме за допомогою операцiй КБ набуває строго
визначеного i упорядкованого характеру. При цьому:
по-перше, комплексне здiйснення операцiй iнкаcо, врахування й застави
векселiв створює умови для передбачуваності строкiв надходження платежiв (
якщо взяти до уваги, що без вексельного обігу підприємства України нинi
чекають їх місцями, то це велике благо);
по-друге, вексельна форма безготівкових розрахункiв комплексу
постачальнику тимчасове відволікання коштiв з його господарського обороту,
відшкодовує затрати виробництва та обiгу i значною мiрою гарантує
отримання чистого доходу у виглядi прибутку.
До цього же сфера вексельного обiгу є дуже привабливою для банку,
оскільки дозволяє розширити коло своєї дiяльностi, а
вiдповiдно з’являються бiльш широкi можливостi для отримання додаткового
прибутку. Таким чином, поєднуючи фактори привабловастi сфери вексельного
обiгу для банкiв й виключну її важливiсть для всієї економічної системи,
можна говорити про те, що робота банку з векселями у сучасний перiод
набуває певної значимості i потребує бiльш детального вивчення, яке має
грунтуватися на аналiзi дiяльностi КБ у цiй сфері , оскiльки першi кроки у
данному напрямку вже зробленi.
2.4 Правове регулювання вексельного обігу в Україні.
Розвиток вексельного обігу неможливий без створення правового
забезпечення, яке, з одного боку, гарантувало б можливість більш широкого
його застосування, а з іншого, -безумовне стягнення вексельного боргу.
Правовою основою вексельного обігу в Україні є:
1)національні законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти України;
2)положення Одноманітного вексельного закону, прийнятого Женевською
вексельною конвенцією у 1930 році.
Першим кроком на шляху відродження векселя у нашій державі було
прийняття 18 червня 1991 року Верховною Радою України Закону "Про цінні
папери і фондову біржу"[21]. І,хоча, ст. 3 Закону тільки допускає випуск і
обіг векселя, а ст. 21 дає визначення поняття "вексель" і перелічує
реквізити переказного і простого векселів, чого явно недостатньо для
правової регламентації вексельного обігу, однак було зроблено головне –
створено юридичне поле функціонування векселя. Вексель було законодавчо
визнано як один з інструментів фінансово-господарського життя.
Відповідно до Постанови Верховної Ради "Про порядок набуття чинності
Закону Української РСР "Про цінні папери і фондову біржу", Закон введено в
дію з 1 січня 1992 року. Кабінету Міністрів було доручено визначити порядок
випуску і обігу векселів; відповідні доручення були дані Міністерству
фінансів і Національному банку України. Майже одночасно, з інтервалом в
один місяць, були прийняті нормативні акти вищеназваних органів, де
висловлюється пропозиція про необхідність використання Положення про
переказний і простий вексель, затвердженого постановою ЦВК і РНК СРСР
від 7 серпня 1937 року № 104/1341[22]
Ця пропозиція була підтверджена Постановою Верховної Ради України від
17 червня 1992 року "Про застосування векселів у господарському обороті
України"[23]. Постановою вводився вексельний обіг з використанням простого
і переказного векселів відповідно до Женевської конвенції 1930 року, при
цьому Кабінету Міністрів України і Національному банку було доручено вжити
всіх необхідних заходів для повноцінного використання векселів в
господарському обізі.
Спеціальним листом Національного банку України від 25.02.93 р. №
22001/85 до установ банків було надіслано Положення про переказний і
простий векселі, яке по суті дослівно відтворювало текст Положення про
переказний і простий вексель, затвердженого ЦВК і РНК СРСР 7 серпня 1937
року[24]. У свою чергу Положення 1937 року знаходиться у тісному
взаємозв'язку з основними положеннями Женевсь-кого Одноманітного
вексельного закону 1930 року. Тим самим, законодавець дотримувався певної
послідовності (спадковості) у системі вексельного законодавства, здійсненої
шляхом прямої імплантації норм міжнародного права у національне
законодавство. Крім того, одночасно з вищезгаданим документом, Національним
банком України був затверджений Порядок проведення банками операцій з
векселями від 25.02.93 р., який забезпечував створення механізму
використання векселя як знаряддя кредитування і як платіжного засобу[25].
Застосування цих двох нормативних актів значно розширювало можливості
правового регулювання вексельного обігу.
Одночасно із створенням нормативної бази, регулюючої вексельний обіг,
були видані нормативні акти, покликані активізувати вексельний обіг. З цією
метою був виданий 17.05.93 р. Декрет Кабінету Міністрів № 52-93 "Про
операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах”[26].
Нині цей Декрет втратив силу у зв'язку з прийняттям 15 вересня 1995
року Закону України "Про операції з даваль-ницькою сировиною у
зовнішньоекономічних відносинах"[27].
Велике значення для ефективності використання векселя має швидкість і
реальність виконання вексельних зобов'язань. Ці питання регулюються ст. 34
Закону України "Про нотаріат", прийнятого 2 вересня 1993 року[28]. Дана
стаття передбачає як один з видів нотаріальних дій, що здійснюються в
нотаріальних конторах, опротестування векселів. У ст. 92 цього ж Закону
викладено перелік можливих видів протестів: протест про неоплату, неакцепт
або недатування акцепту. Порядок внесення протестів здійснюється відповідно
до законодавства України про простий і переказний векселі. Конкретизація
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22
